ЗМІСТ
1. Вступ
2. Основна частина
3. Висновки
4. Опис змісту досвіду
5. Рекомендації
1. Вступ
Законами України «Про загальну середню освіту»,
цільовою комплексною програмою «Фізичне виховання - здоров'я нації», «Про
фізичну культуру і спорт», «Про невідкладні заходи щодо збереження здоров'я
учнів під час проведення занять з фізичної культури, захисту Вітчизни та
позакласних спортивно-масових заходів» передбачено реформування фізичного
виховання, висуваються завдання розширення рухового досвіду, вдосконалення
навичок життєво необхідних дій, використання їх у повсякденній та ігровій
діяльності, формування практичних навичок та вмінь для самостійних занять
фізичними вправами та проведення активного відпочинку, утвердження пріоритетів
здорового способу життя.
Для успішного виконання цих завдань кожен учень має
займатися фізичними вправами не тільки на уроці, а й самостійно в позаурочний
час.Тільки тоді можна задовольнити фізіологічну потребу школярів в підвищенні
їхньої рухової активності.
Аналізуючи стан здоров'я дітей вчитель бачить, що
зростає кількість захворювань опорно-рухового апарата, серцево-судинної
системи, інших органів і систем організму. Для того, щоб повноцінно розвинути
фізичні якості учнів і зміцнити їхнє фізичне здоров'я, Іванов Ф.К. вважає, що
потрібно формувати в них вміння осмислено виконувати завдання, розвивати
бажання фізично самовдосконалюватись, привертати увагу до форм самонавчання,
вчити
набувати
знання про вплив рухів на функції організму, самоудосконалювати і
розумно
використовувати їх, формувати необхідні рухові якості, самореалізуватись на
уроках і в позакласній роботі, здійснювати самоконтроль за станом здоров'я.
Вчитель переконаний, що все вищезазначене є головним
резервом розвитку фізичних сил, реабілітації та корекції здоров'я учнів, їх
прагнення до фізичного самовдосконалення.
Проблема
«Виховання фізичних здібностей школярів» цікавила Федора Костянтиновича
давно. Аналізуючи діяльність учнів та
Діяльність вчителя на уроках і в позакласній роботі
вчитель побачив, що учні, які володіють навичками самовдосконалення,
самонавчання і самореалізації більшактивні. Краще фізично підготовлені, якісно
засвоюють навчальний матеріал.
У таких
учнів вихована потреба
у систематичних заняттях фізичними вправами, вони досягли
доброго рівня здоров'я, фізичного розвитку, показують високі
результати.
Тобто, вирішення
вищезазначеної проблеми допоможе
забезпечити визначення і контроль
рівня особистого фізичного
розвитку школярів, виявлення
їх відстаючих показників для
подальшої розробки індивідуальних програм, створення умов для об'єктивної
самооцінки і самовдосконалення.
Учням, з
котрими працює Федір Костянтинович, як повітря потрібна рухова активність, тому
вчитель поставив собі за мету сформувати здорову, фізично-розвинену людину,
дати всебічну фізкультурну освіту, самостійні заняття фізичною культурою,
навчити самостійно займатися фізичними вправами, вміти аналізувати свої
відчуття і рухи, контролювати свій фізичний стан, займатися самонавчанням і
вміти само реалізувати себе. Допомогти учням розкрити свої духовні сили,
створити сприятливі умови для його розвитку без будь-якого тиску.
Актуальність
даного досвіду полягає у забезпеченні сучасних підходів до
проведення уроків фізичної культури та у спрямуванні його змісту на розвиток
особистості, опанування учнями навичками та вміннями самостійної творчої
діяльності, та досягнення на цій основі високого фізичного рівня розвитку,
особистості дитини.
Предметом
досвіду є сучасні підходи до уроків фізичної культури, що збільшують рухову
активність, які визнано
у вітчизняній педагогіці
із
врахуванням
світового досвіду і потреб розвитку сформувати стійкий інтерес учнів до занять
фізичною культурою, в повному об'ємі розкрити потенційні можливості кожного,
виробити навички самонавчання.
Об'єктом
досвіду є система педагогічної діяльності учителя, що забезпечує формування в
учнів навичок самонавчання, самовдосконалення і самореалізації.
Мета
досвіду - розкрити систему роботи вчителя з проблеми як основної умови,
забезпечення загального фізичного розвитку особистості, створення умов для
об'єктивної самооцінки і самовдосконалення учнів, розкрити шляхи досягнення
мети: показати роль вчителя, як дослідника і творця передового педагогічного
досвіду .
Практичну
значимість, його зміст містить зміни поглядів на особистість учня, зміни в підходах
до планування програмового матеріалу, до побудови уроків.
Досвід такої роботи забезпечив головне - учні
люблять уроки фізичної культури, із задоволенням займаються в спортивних
гуртках, приймають участь в змаганнях, відповідально ставляться до власного
здоров'я і здоров'я оточуючих як до найвищої індивідуальної та суспільної
цінності.
Досвід базується на основі існуючих технологій
навчання. Одна з них - це особистісно-зорієнтоване розвивальне навчання. За
даною технологією процес навчання будується на діалозі учня і вчителя, який
направлений на спільне конструювання програмової діяльності. Де обов'язково
враховується особиста винахідливість учня до змісту, виду і форми навчального
матеріалу, його мотивації, прагнення застосовувати отримані знання самостійно,
за власною ініціативою в нестандартних ситуаціях. Технологія передбачає
діяльність дитини не лише як задоволення пізнавальних потреб, але й цілого ряду
проблем саморозвитку особистості, доповнює їх такими важливими особливостями:
- в
самоутвердженні (самовиховання, самонавчання, свободу вибору);
- в
самовизначенні (спілкування, творчості і само творчості, пошуку, виявленні
своїх здібностей і сил);
- в
захищеності (самовизначенні, саморегуляції, колективній діяльності);
- в самоактуалізації
(досягнення особистих цілей, самоорганізації).
Дослідженнями
в галузі теорії
і методики фізичного
виховання, здійсненими О. Аракеляном, В. Вільчковським доведено, що
особливо гостро потреба у самонавчанні, самовдосконаленні і самореалізації
відчувається в суспільстві, де зростання матеріального, духовного і фізичного
потенціалу дає можливість для всебічного розвитку особистості, що також
враховано учителем.
2. Основна частина
Своє завдання, як вчитель фізичної культури, Іванов
Ф.К. вбачає в створенні умов для повнішого розкриття потенційних можливостей
учнів. Тому мета вчителя -вирішувати не тільки підвищення моторної щільності
заняття, а формувати загальні уявлення про фізичну культуру, її значення в
житті людини, збереження та зміцнення здоров'я, фізичного розвитку, розширення
функціональних можливостей організму дитини через цілеспрямований розвиток
основних фізичних якостей і природних здібностей, формування ціннісних
орієнтацій щодо використання фізичних вправ як одного з головних чинників
здорового способу життя, формування практичних навичок для самостійних занять
фізичними вправами та проведення активного відпочинку.
Фізична культура в школі - це клопітка і напружена
праця над здобуттям знань, умінь і навичок та всебічним фізичним розвитком
дитини.
Федір Костянтинович добирає такі форми роботи, які
сприяють гармонійному фізичному розвитку та зміцненню здоров'я; навчає
передбаченому програмою обсягу знань та рухових умінь і навичок; вчить методиці
самостійних занять фізичними вправами, способам самоконтролю та аналізу стану
фізичної підготовленості і працездатності; сприяє розвитку фізичних якостей,
підвищенню фізичної підготовки; виховує морально-вольові якості, прищеплює
прагнення до фізичного самовдосконалення, зміцнення здоров'я засобами фізичної
культури. Організовуючи виховання фізичних здібностей виконує
навчально-виховний процес так, щоб у дітей він був спрямований:
а) на зміну активної позиції до занять фізичної
культури;
б) на розширення орієнтації у фізкультурно-спортивній
діяльності;
в) на творче перетворення себе і своєї рухової
активності і всього, що пов'язане з нею;
г) на самоуправління і саморегуляцію поведінки.
Ефективність цієї підготовки забезпечує
обґрунтованою технологією, основою якого становлять 4 етапи:
мотиваційно-організаційний;
когнітивний;
процесуально-діяльнісний;
корегуючий.
Основна мета – викликати інтерес до фізичного
самовдосконалення, до регулярних і систематичних занять фізичними вправами, що
забезпечують саморозвиток підлітків. Процес навчання будується на діалозі учня
і вчителя, який направлений на спільне конструювання програмової діяльності.
Такий підхід допомагає учням розкрити свої духовні
сили, створює сприятливі умови для фізичного розвитку без будь якого тиску, щоб
кінцевий результат в них виражався в потребі досягти особисто-значущого
результату, систематичного і самостійного спостереження за змінами свого
здоров'я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості.
Враховує особливості кожного класу, кожного учня
зокрема, вчитель організовує і керує їх навчальною діяльністю. Допомагають йому
в цьому психолого-педагогічні консиліуми, в яких вчитель бере участь та
паспорти здоров'я, які оформляє після медичного огляду учнів школи.
Види в паспортах здоров'я, які виконують учні, доступні
для виконання і підходять до всіх вікових груп, що дозволяє слідкувати за
динамікою, давати порівняльну характеристику. Виконання показників розвитку
проводиться вчителем в послідовності - швидкість, витривалість,
швидкісно-силові, сила, гнучкість.
Проведення такого тестування сприяє:
підвищенню показників фізичного розвитку і фізичної
підготовленості школярів;
підвищенню ефективності навчального процесу;
підвищенню науково-методичного і професійного рівня
вчителя фізичної культури;
покращенню фізичного виховання в сім'ї;
покращенню організації і ефективності позакласної
спортивно-масової і оздоровчої роботи.
Щоб забезпечити формування фізичних якостей дитини
Іванов Ф.К, дбає про підвищення ефективності уроку, звертає велику увагу на
підбір методик, що сприяють розвитку активності учнів на уроці, вміло варіює їх
залежно від рівня фізичної підготовленості, чітко формулює завдання для
самостійної творчості діяльності, виходячи із завдань уроку.
Проблему формування навичок самонавчання,
самовдосконалення і самореалізації вирішує шляхом:
- засвоєння
учнями теоретично-методичних знань;
- вироблення
інструктивних навичок та умінь;
- створення
системи домашніх завдань;
- організація
самостійної роботи;
- створення
умов для фізичного самовдосконалення в позаурочний час. Процес фізичного
виховання передбачає оволодіння
учнями певним обсягом і
тематикою теоретичних знань., де вчитель запроваджує когнітивний етап. Мета
якого спрямована на оволодіння підлітками знань з питань фізичної культури, які
б забезпечували потребу у фізичному самовдосконаленні, оволодіння уміннями
використовувати знання і навички в процесі самостійних занять спортом.
Оволодіння необхідними знаннями для самостійної роботи, яка спрямована на
фізичний розвиток вчитель здійснює:
- на уроках
фізичної культури;
- у процесі
групових та індивідуальних консультацій;
- при
використанні матеріалів стендів спортивного куточка;
- тестуванні
знань, гурткової роботи;
- дає
можливість учням засвоїти знання про режим дня і структуру харчування, про
особисту гігієну і згубність шкідливих звичок, про загартування організму.
Наприклад, в 11 класі вчитель проводить бесіду:
«Правила та методика самостійних занять фізичними вправами», де домагається,
щоб учні поряд із засвоєнням теоретично-методичних знань запам'ятовували і
практичні рекомендації для самостійних занять, а саме: як контролювати
навантаження, як досягти успіхів у засвоєнні фізичних вправ і в розвитку
якостей, як здійснювати контроль правильної постави при виконанні вправ
ранкової гімнастики.
Теоретично-методична підготовка проводиться
постійно, вона дає змогу виробити
навички самонавчанню.
Вчитель переконує учнів в тому, що результативність
самостійних занять фізичною культурою неможлива без міцних теоретичних знань.
З метою розвитку у учнів фізичних здібностей,
вчитель виробляє інструктивні навички та уміння, проводить послідовну
інструктивну роботу. На кожному році здійснює інструктаж учнів, використовуючи
завдання з техніки виконання вправ, з правил страхування і самострахування, взаємоконтролю,
самоконтролю і самооцінки, виховує морально-вольові якості: гуманізм, повагу,
взаємодопомогу, почуття колективізму.
Так, в 9 класі, по темі: «Легка атлетика», вчитель
ставить завдання вивчитиитехніку стрибка в довжину способом «зігнувши ноги» і
проводить інструктаж за таким змістом:
1. Підбери
собі довжину розбігу таким чином, щоб з розбігу 10-15 м ногою, якою штовхаєшся
попасти на брусок для відштовхування.
2. Біжи
прямо, збільшуючи швидкість так, щоб в момент відштовхування вона була максимальною.
3. Під час
бігу тулуб тримай трішки нахилений вперед, не розставляй широко ноги.
4. Сильно
відштовхуючись від бруска, рухом вперед, згрупуйся в польоті і з'єднай ногу
якою відштовхнувся з маховою.
5. Перед
приземленням «викинь» гомілки ніг вперед і м'яко приземлись, не впади спиною
назад.
При засвоєнні цієї вправи, учні, які відвідують
інструктивно-методичні заняття можуть виступити в ролі інструктора і допомогти
іншим при виконанні її. Така систематична робота дає можливість
учням-інструкторам допомагати вчителю у проведенні уроку, а також допомагати
організовувати і проводити змагання, таким чином створюються умови для їх
самореалізації.
Формуючи в учнів вміння самостійно вирішувати окремі
завдання уроків, Іванов Ф.К.дає завдання для учнів-інструкторів: провести
розминку з групою учнів.
Так, в 7 класі по темі «Волейбол» учень-інструктор
проводить підготовчу частину уроку з спеціальних вправ для футболіста (вчитель
здійснює педагогічне керівництво).
1. Удари по
м'ячу та зупинка його.
2. Кидання м'яча
правою та лівою рукою.
3. Відбивання
м'яча.
В 11 класі по темі «Професійно-прикладна фізична
підготовка» вчитель дає учням самостійно підготувати комплекс
загально-розвивальних вправ і провести їх. Кожен учень може виступити в ролі
інструктора. Учням, які добре засвоїли матеріал вчитель дає завдання
підготовити і провести з молодшими школярами рухливі ігри, «Веселі старти»,
міні-футбол і т.д.
Учні шукають різні варіанти у проведенні - виділяють
по змісту, загальна чи спеціальна частина (підготовка до стрибків, гри в
футбол, акробатичні вправи, і ін.); по фізичній підготовленості учнів,
матеріально-технічного забезпечення (місце заняття, інвентар), погодні умови,
кількість тих, що займаються, форма організації розминки, яка має добру моторну
щільність заходу, рухову активність.
Як правило, виконання таких завдань сприяє
накопиченню знань, формуванню і практичному застосуванню вмінь і навичок,
необхідних учням для страхування, розвиває їх особливі якості, формує загальні
уявлення про фізичну культуру, її значення в житті людини.
Наприклад, при проведенні загально розвивальних
вправ в підготовчій частині уроку, вчитель вводить дві-три нові вправи, які
підводять до рухових дій в основній частині уроку. Потім ці вправи дає учням
додому для відпрацювання, або в основній частині уроку після показу, пояснення
і закріплення нового матеріалу вчитель просить дітей порівняти як виконують ці
вправи різні учнів (ті, які добре засвоїли матеріал і ті, які роблять з
помилками). І тільки після детального
розбору вправ аналізують помилки.
Перевіряючи домашнє завдання вчитель не зупиняє
урок, а під час виконання загальнорозвиваючих вправ (підготовча частина уроку),
слідкує як справились з завданням учні. Федір Костянтинович перевіряє виконання
домашнього завдання в основній частині окремих учнів, проводить перевірку в
парах, де кожний учень оцінює виконання домашнього завдання у свого товариша,
застосовує колективну перевірку - виконання домашнього завдання одним учнем,
якого оцінює весь клас.
Вчитель і діти чітко знають, що домашні завдання по
фізичній культурі є не лише додатковим навантаженням, а розвантаженням учнів,
переключенням їх з розумової праці на фізичну. Вони сприяють зняттю
стомленості, напруження, підвищенню життєвого тонусу і працездатності,
направлені на засвоєння нового навчального матеріалу, на повторення і
закріплення вивчених навичок, на практичне застосування отриманих на уроці
знань, на підвищення результатів фізичної підготовленості. Значну роль у
формуванні фізичних здібностей відіграє самостійна робота учнів на уроці. Вона
має місце на всіх етапах уроків, які проводить вчитель.
Завдання для самостійного виконання, як і підбір
будь-якого іншого засобу Іванов Ф.К. планує так, щоб вони максимально підходили
до вирішення основних завдань уроку. Вчитель дотримується принципу, що
неможливо планувати і здійснювати навантаження без вже засвоєних учнями знань,
сформованих вмінь і навичок, набутого раніше досвіду рухової діяльності.
Наприклад, в 7 класі по темі: «Легка атлетика» організовує самостійну роботу
учнів, мета якої -підвищити результат бігу. Для цього визначає завдання учням,
застосовуючи картки-завдання. При виконанні завдань учні набувають навичок
самонавчання, самоорганізації,
самоконтролю. Самостійні зайняття
фізичними вправами допомагають учням
позбутися деяких фізичних
вад, збільшити рухову активність, сприяють успішному
опануванню програми з фізичної культури.
Для розвитку фізичних здібностей учнів, вчитель
застосовує рівневі завдання по розділу «Гімнастика». На таких уроках він
застосовує груповий метод, де учнів ділить на групи за рівнем фізичної підготовленості.
Кожна група виконує вправу того рівня, яку вона вибрала. Вчитель перебуває там,
де працює група, виконуючи завдання першого рівня. В інших групах за порядком і
правильністю виконання вправ стежить учень-інструктор. При виконанні цих вправ
діти почувають себе дуже самостійно, тому що вони можуть працювати в силу своєї
фізичної підготовленості, що сприяє формуванню морально-вольових якостей.
Всі завдання диференційовані в зв'язку з тим, що
діти одного віку мають різний рівень фізичної підготовленості. На уроках Федір
Костянтинович коментує будь-яку виконану вправу (для чого вона, що розвиває,
коли і як її краще виконувати). Вчитель працює з дітьми природно, невимушено.
Іванов Ф.К. виступає не лише в ролі організатора
самостійної роботи, але й допомагає у виконанні , спрямовує учня на досягнення
результату. Він не тільки створює застиглі умови для виконання вправ, а надає
учневі можливість для самостійного пошуку.
Наприклад: 7 клас виконує ходьбу чи біг. По сигналу
вчителя учні роблять вис чи упор (вони знають про це раніше) з використанням,
на момент сигналу, ближнього обладнання в залі. Вчитель дає завдання - назвати
за термінологією те положення, яке він прийняв: створює пізнавальні проблемні
ситуації, які спонукають учнів активно діяти самостійно виконати нову вправу,
пояснити товаришам причину вибору того чи іншого способу виконання. Федір
Костянтинович впроваджує на уроках різноманітні форми самостійної роботи.
Використовуючи всі форми і методи роботи вчитель
підвищує рухову активність учнів, домагається засвоєння ними матеріалу
навчальної програми, формує уміння і навички самостійно займатися фізичними
вправами, обов'язкового дотримання вимог техніки безпеки. Для цього готує
конспекти на групу уроків за різними розділами.
Вчитель постійно дбає про створення умов для
фізичного вдосконалення не лише на уроках, а і в позакласний час. З цією метою
планує і проводить спортивні змагання, свята, матчеві зустрічі, уроки-змагання.
Іванов Ф.К. веде спортивний гурток «Настільний
теніс». Федір Костянтинович органіовує змагання з волейболу, баскетболу,
настільного тенісу, бере участь у обласних чи Всеукраїнських змаганнях - «Олімпійське лелеченя».
Традиційно Іванов Ф.К. є активним учасником змагань між учнями школи, вчителями. Бере
активну участь у Дні здоров'я, Тижню фізичної культури і спорту.
Отже позакласна та позашкільна робота Іванова
Ф.К.сприяє:
— зміцненню здоров'я, загартуванню, підвищенню
працездатності учнів;
— розвитку
і корекції фізичних
і рухових можливостей
учнів,
формуванню звичок здорового способу життя;
— вихованню
потреби в систематичних заняттях фізичними вправами,
прагненню до фізичного самовдосконалення.
3.
Висновки
Вчитель
постійно здійснює аналіз
фізичного розвитку і
фізичної підготовленості учнів. Відслідковує вплив застосованих ним
технологій та методик на результативність.
Таким чином, робота вчителя з проблеми: «Виховання
фізичних здібностей школярів» дає змогу
реалізувати такі навчальні, оздоровчі і виховні завдання, як формування загальних
уявлень про фізичну культуру, її значення в житті людини, збереження та
зміцнення здоров'я, фізичного розвитку; розширення рухового досвіду,
вдосконалення навичок життєвонеобхідних рухових дій, використання їх у
повсякденній та ігровій діяльності, розширення функціональних можливостей
організму дитини через цілеспрямований розвиток основних фізичних і природних
здібностей, формування ціннісних орієнтацій щодо використання фізичних вправ як
одного з головних чинників здорового способу життя, формування практичних
навичок для самостійних занять фізичними вправами та проведення активного
відпочинку.
Досвід відповідає вимогам раціонального використання
часу, засобів, затрат. Заслуговує
схвальної методичної педагогічної
оцінки та свідчить про високий рівень
кваліфікації педагога.
